Panta rei – «все тече, все змінюється», — як полюбляли говорити давні філософи про час. А разом з часом змінюємося і ми. Свою роботу в Кіровоградській Малій академії наук ми розпочали в 2008 році, коли за ініціативою начальника відділу освіти Гайворонської РДА Романюк Т.Б., в нашому районі була створена перша її філія. Тоді ж автора цього допису призначили науковим керівником секції «Історія». Мало хто тоді ще знав, чим реально займається дана установа, бо вважалося, що навчання в ній має поглибити знання учнів з шкільних предметів. Тому стати її слухачами забажало чимало учнів навчальних закладів району. Та коли була поставлена вимога написати наукову роботу, бажаючих поменшало, а з часом решта перестали з’являтися на консультаційні заняття до районного центру. Зв’язатися з ними, в тодішніх умовах відсутності мережі інтернету, було проблематично, тож вирішено роботу секції перенести до Заваллівської загальноосвітньої школи. Це якоюсь мірою дало можливість подолати певні труднощі і зацікавити учнів (а чим зацікавиш, крім підвищенням річної оцінки?) в досліджені історії краю.
Першу і єдину на той час наукову роботу «Березовська ГЕС — трипільське поселення європейського значення» на обласному конкурсі-захисті представляв учень 8-го класу нашої школи Чорний Олексій. Окремої секції «Археологія» в області тоді ще, напевно, не було, тому своє дослідження він захищав разом з учасниками групи «Всесвітня історія».
Презентація дослідження, як на мене, відбулася непогано, але помилки при її написанні та невисокий бал з контрольної роботи не дозволили йому претендувати на призове місце… Таким був невдалим початок нашої дослідницької роботи, але наступного року ми вже святкували перемогу: наш вихованець Віленський Роман із дослідженням «Гайворонщина в роки Великої вітчизняної війни» зайняв почесну ІІІ сходинку змагань.
Далі був успіх в секції «Історичне краєзнавство» (робота учениці 11 класу Веселовської Тетяни « Голодомор 1932-1933р.р.: Україна пам’ятає, світ визнає…» , ІІІ місце)….
Із появою секції археології в Кіровоградській МАНУ нами було вирішено зосередитися на досліджені археології краю. Тим більше, що на той час при нашому навчальному закладі діяв гурток «Юний археолог», учасники якого систематично обстежували стародавні пам’ятки історії та збирали артефакти для шкільного музею. Тоді ж були налагоджені контакти з Інститутом археології НАНУ, співробітники якого виявили інтерес до наших знахідок ( а нами були відкриті також і нові археологічні об’єкти).
Вперше, за підтримки старшого наукового співробітника Інституту О.В.Цвек вийшла перша наукова стаття «Нові трипільські поселення на Південному Бузі» в міжнародній Збірнику «Земледельцы и скотоводы древней Европы» (2015 р). Далі продовжилася співпраця та спільні публікації з археологами –кандидатами історичних наук Д.В.Кіосаком, Н.Б. Бурдо, М.П. Тупчієнком, які допомагали мені та юним дослідникам підбирати теми для наукових робіт та консультували під час їх написання.
В 2013 році Гайворонщину в секції «Археологія» представляло двоє наших юних дослідників: Хорошунова Лілія та Худзік Каріна і, хоча зайняли вони відповідно 4 та 5 місця, справили на захисті добре враження….
Вже наступного, 2014 року, Каріна представила на обласному конкурсі своє дослідження «Трипільська антропоморфна пластика з поселень Гайворонського району» і розділила перемогу з одним із учнів кіровоградської школи…З того часу наші вихованці з обласного конкурсу МАН без призових місць додому не поверталися ( загалом маємо 15 переможців обласного конкурсу-захисту).
Найбільш успішним для нас був 2017 рік, коли в секції ми зайняли всі три призові місця (Сокол Діана, Седлер Діна та Уманець Катя).Тож представляти Кіровоградську область на Всеукраїнському конкурсі випала честь Сокол Діані, учениці 11 класу Заваллівської школи і вона з цим завданням успішно впоралася, здобувши ІІІ місце.
Всі згадані вихованці Кіровоградської МАНУМ, на жаль, археологами не стали (вирішальну роль у виборі майбутньої професії зіграла, напевне, низька оплата праці науковцям). Сокол Діана обрала фах юриста, а Каріна Худзік та та Діна Седлер стали студентами Центральноукраїнського педагогічного університету, обравши фах вчителів історії.
Як би не склалася доля наших юних археологів-дослідників, хочеться вірити, що навчання в Малій академії наук не пропаде намарне. Когось воно навчило знайти свій шлях в професії, когось полюбити історії рідного краю та хочеться вірити, що всі вони стануть успішними та порядними людьми.
Дякуємо тобі, Академіє!
