У вересні 2019 року методист Казакова Олена Сергіївна мене запросила приєднатися до Кіровоградської Малої академії наук. Тоді я й гадки не мала, взагалі, що це, які можливості відкриває МАН, чого можна досягти, будучи студенткою тієї чи іншої секції, але мені щось підказувало – цей навчальний рік буде особливим і, мабуть, тому що я прийняла запрошення методиста і приїхала… Назустріч новому, яскравому, насиченому життю, у якому на мене чекало стільки друзів, досягнень, нових знайомств та подорожей…
Ще до початку навчального року я заповнила форму на участь у фестивалі Шістдесятництва та дисидентського руху, що проходив 12-15 жовтня у Києві, і через місяць мені пощастило стати його учасницею.
Три дні в оточенні мотивованих, позитивних, талановитих підлітків та неймовірно обізнаних, відкритих спілкуванню спікерів, проминули на фантистичній хвилі, залишивши по собі чимало приємних вражень, спогадів та знайомств. Я давно зачитувалася віршами шістдесятника Василя Стуса, саме на фестивалі у мене була можливість поспілкуватися з його сином – Дмитром Стусом.
Це незабутньо, адже я отримала відповіді на ті запитання стосовно творчого шляху його батька, які виникли у мене чи не з першого знайомства з віршами Василя Стуса. Також на фестивалі були присутні інші спікери: дослідник Олексій Сінченко, викладач Києво-Могилянської академії Роман Веретельник, актриса Галина Стефанова, режисер Роман Балаян, письменниця Оксана Забужко, учасники дисидентського руху: журналістка Маргарита Довгань, громадський діяч Микола Горбаль, Йосиф Зісельс.
Від кожної зустрічі я була в захваті, бо отримала, як і всі інші, неоціненний досвід та знання, ще більше зацікавлення долями тих, хто боровся проти русифікації, йшов до комунізму, позбувся волі за Україну та її мову…
У листопаді я взяла участь у Всеукраїнському конкурсі есе імені Сергія Кемського до дня гідності та свободи, де моє есе було відзначено та увійшло до збірки кращих робіт учасників. Також у листопаді, за порадою свого наукового керівника – Надії Сергіївни, я надіслала своє оповідання на конкурс «Україна в барвах слова», де здобула диплом та свою першу медаль.
А ще, задяки порадам своїх наставників, я вирішила надіслати власну казочку на конкурс “Різдвяна казка”, де ” Із дивами до визнання” знайшла своє 3 місце. Цю ж казку я презентувала разом з Маргаритою та Надією Частаковими на цікавому заході “Книгодрузяки”, що відбувся 02.02.2020 у Кіровоградській обласній дитячій бібліотеці ім. Т. Шевченка.
Того дня я познайомилася особисто з досвіченим журналістом Анатолієм Саржевським та Антоніною Корінь – поетесою, членом журі конкурсу-захисту НДР секції літературної творчості КМАНУМ.
Одним зі своїх найважливіших досягнень за цей навчальний рік, я вважаю перемогу на другому етапі конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт у секції літературної творчості.
Це було неочікувано, справді. Саме ця перемога змусила мене остаточно повірити у свої творчі вміння й продовжувати писати…
Після захисту, я дізналася, що пройшла відбір на Школу з української культури “Митрополит Андрей Шептицький – моральний авторитет, духовний лідер та ідейний сучасник”. Для мене це стало фантастичною новиною, бо прогулятися вуличками культурної столиці мріяла давно, до того ж отримати багаж знань з історії.
Андрей Шептицький – не тільки митрополит, а ще й меценат, філософ, борець за правду й справедливість своєї епохи. Серед спікерів Школи був присутній Мирослав Маринович – письменник, публіцист, автор книги ” Андрей Шептицький і принцип “позитивної суми”.
Дуже запам’яталася лекція Юрія Скіри – дослідника, історика і простт обізнаної людини в своїй справі.
Ще й досі із якимось запалом згадую ті дні, проведені у культурній школі й подумовую над дослідженням тих сфер, в яких працював Андрей Шептицький. Дійсно, було б чудово дізнатися більше просто для себе…
Нещодавно, разом з іншими слухачами секції літературної творчості під керівництвом методиста Олени Казакової та наукового керівника Надії Частакової, ми створили сайт про Олену Горобець на Всеукраїнський конкурс “Літературна візитка краю”. Учасники конкурсу мали змогу спробувати себе у якості журналістів та дослідників, що особисто для мене дуже корисно, бо я заочно навчаюся у Школі універсального журналіста.
Таким був мій перший навчальний рік у КМАНУМ, коли хотілося бути задіяною всюди і скористатися всіма можливостями. Я зрозуміла, що навчання у секціях МАН – це не зовсім і навчання, адже тут як такого обов’язку немає, а є лише власне бажання і жага учня до інтелектуального збагачення. Секція літературної творчості, як і всі інші у Кіровоградській Малій академії наук – це надзвичайно дружній колектив, у який легко і просто “влитися” , це теплі відносини, дружба, колективні досягнення.