Я, Ванін Юрій Костянтинович, учень 10 класу “Центральноукраїнського наукового ліцею-інтернату Кіровоградської обласної ради” вже 3 роки співпрацюю з КМАНУМ і навіть не можу уявити свого життя без нього. Якщо чесно, то навіть досить важко зразу згадати все, що нас разом пов’язує.
Все почалося одним прекрасним вечором, коли продивляючись фільм BBC “Історія нас всіх”, я зацікавився етапами розквіту цивілізації, розвитком людей і націй, архітектурою і мистецтвом. Ці сюжети надихнули мене на плідну роботу з підручником і Інтернетом, книжками і журналами, джерелами для досягання своєї найбільшої мрії – виступити на Всеукраїнській олімпіаді з історії України. Тоді я був в 8 класі, і на щастя, тоді все ж таки я представив свою область у Чернігові. На цьому мої мрії не скінчилися, а навпаки я дуже захотів стати слухачем, маленькою частиною дружньої команди МАН, долучитися до наукової еліти Кіровоградщини. Незабаром моя мрія відбулася – мені надіслали листа із запрошенням, саме тоді мій світ перевернувся, життя змінилося. З того часу я почав готуватися, писати наукові роботи, познайомився з науковими керівниками – професіоналами своєї справи та знайшов багатьох друзів, з якими ми вже багато часу провели разом. Влітку КМАНУМ організувала нам, історикам за сумісництвом, літню школу. Саме там, я познайомився з новими друзями, побачив наше місто по – справжньому та поглибив свої знання з історії та культури.
В 9 класі я представляв Кіровоградську область в секції “Філософії” на 3 етапі Конкурсу захисту в Києві роботою на тему: “Ціннісна орієнтація української молоді в процесі переосмислення змісту європейських цінностей”, де зробив свою мрію реальність – зайняв призове 3 місце. Тоді наша команда гідно та просто шалено представила свою область. Передати ті відчуття перемоги, доведеного до кінця діла, просто нереально. Пройшов вже цілий рік, а ми й досі смакуємо тими прекрасними спогадами конкурсу – захисту. Дуже сильно захоплює та атмосфера, атмосфера переживання за кожного учасника і за себе, бойового духу та гордості.
Далі в 10 класі я почав серйозно займатися філософією і пройшовши багато етапів Всеукраїнської олімпіади з цього предмета, де теж зайняв 3 місце. З своїми товаришами – філософами ми відвідали філософську тижневу школу у Києві, у Пущі – Водиці. І це було фантастично. Дуже важко забути, коли на одній із рефлексій пішов сніг, ти спілкуєшся з друзями, п’єш каву і роздумуєш: “Що таке щастя? А може воно в маленьких речах? Наприклад, як зараз”. Саме там я знайшов нових товаришів та друзів, з якими дуже приємно спілкуватися та які завжди готові торбі вислухати; познайомився з прекрасними спікерами, які не давали нам нудьгувати.
Майже у той день, коли я мав вирушати на олімпіаду у столицю України, я швидко подав заявку на Всеукраїнську школу культурної дипломатії у Львові. І вже вдома, відпочиваючи від поїздки, дізнався, що пройшов туди. Взагалі, Львів – прекрасне місто, кожний куточок якого просочений духом історії, романтики та середньовічної таємничості. Перебуваючи тут, ми досліджували постать митрополита Андрея Шептицького, проводили різні дискусії, ходили екскурсіями таємними вуличками і чудовими храмами.
Після приїзду на рідну Кіровоградщину, я почав готуватися до обласного етапу конкурсу – захисту МАН, але вже в іншому для себе амплуа – в секції “Соціологія”.
Знаєте, я не можу уявити своє життя без науки і МАНу, тому що це одна із найкращих можливостей знайти коло однодумців та почати самореалізуватися. МАН – це ваша можливість в юному віці досягти висот та стати тим, ким ви мрієте бути)
Саме таким є моє життя в КМАНУМ. Хочу сказати одне: “Якщо Ви чого – небудь дуже сильно хочете, то весь Всесвіт допоможе вашій мрії здійснитися”.
P.S Хочу дуже сильно подякувати своїм батькам, вчителям історії: Кушнєровій Світлані Вікторівні, Горобцю Денису Олександровичу та всій команді КМАНУМ за підтримку і плідну роботу, а саме Мазур Нелі Іванівні та Ящук Татьяні Анатоліївні – ви чарівні.
