Напевно, все найкраще, що відбулося у моєму житті, пов’язано саме з Кіровоградською малою академією наук, адже сірі шкільні будні до того, як МАН з’явилася в моєму житті і після того, як я стала слухачкою – це два абсолютно різні життєві шляхи. Я нині навчаюся у 10 класі, а слухачкою Кіровоградської МАН є з початку 9 класу. Минуло нібито два роки, та насправді, це початок нового етапу мого життя. До 9 класу я боялася навіть давати кому-небудь прочитати свої оповідання, то що вже говорити про низку тих літературних конкурсів, у яких я взяла участь і перемогла, будучи слухачкою Кіровоградської МАН. І в тому величезна заслуга мого наукового керівника, Надії Частакової, яка не лише готує всіх нас до щорічного конкурсу-захисту НДР, а й пильнує, щоб слухачі її секцій були задіяні всюди і завжди. Чимало відбулося яскравих подій, які згодом стали незабутніми спогадами у моєму житті. Неочікуваною, але такою бажаною, першою, у 9 класі стала перемога на обласному етапі конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт, куди я подала своє оповідання «Попіл невідомих віршів». То було ще до карантинних обмежень, коли увесь конкурс проводився очно, як і справжня церемонія нагородження, до речі, перша у моєму житті. Справжньою феєрією стала участь у ІІІ етапі конкурсу-захисту, який було кілька разів перенесено, і все-таки проведено онлайн. Тоді я не мала можливості захищатися вдома й вимушена була три дні жити у гуртожитку, за всіма правилами і вимогами життя між учнями гімназії в Олександрії. Я не посіла у третьому етапі призового місця, однак отримала колосальний досвід і нові знайомства з відомими письменниками.
Був у мене ще один конкурс – «Творчі канікули-2020», який я пов’язую з МАНівським життям, бо взяти в ньому участь мені порекомендував мій науковий керівник. Цей конкурс проводиться у ІІ етапи: обласний і всеукраїнський. В обох етапах моє оповідання «Пташина мама» стало переможцем, а значить, і церемонія нагородження мала б бути. Вона й була, онлайн. Найбільше запам’ятався «Великий тиждень переможців» та ZOOM-вечірка. Так-так, вечірка в ZOOMі, коли переможці весело спілкувались у святковій атмосфері, але в зумчику.
У минулому році Кіровоградська МАН вперше провела обласний конкурс проектів «Інсайти юних дослідників Кіровоградщини», куди я подала аж три роботи у три секції, а саме інтерв’ю у онлайн-форматі у секцію журналістики; пісні, записані від бабусі у секцію фольклористики та статтю про письменника-земляка у секцію української літератури. Згодом, з цією ж статтею про Євгена Желєзнякова я взяла участь у обласних «Куценківських читаннях», що теж приємно відгукнулося у спогадах про МАНівське життя.
Таких приємних спогадів є багато, а попереду – ще рік продуктивного навчання у малій академії, а це – нові знання, досягнення, успіхи та знайомства. За кожну мить щастя й відчуття перемоги я вдячна Кіровоградській МАН, яка вже 25 років виховує націю справжніх геніїв української науки та мистецтва. Бажаю розквіту, натхнення й нових досягнень всім причетним до життєдіяльності Кіровоградської малої академії наук учнівської молоді!
