Збірник-словник назв хлібної випічки «Прошу на хліб і сіль…» (за польовими матеріалами Кіровоградщини)

Учень вирішив висвітлити свої захоплення з наукового погляду, узявши участь у обласному етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України (І місце, секція «Етнологія»). Його зацікавила саме весільна обрядовість, тому на Х міжнародній науково-практичній конференції учнів-членів МАН «Україна очима молодих» він підготував достатньо цікаву доповідь про «Локальні особливості весільного обряду на Кіровоградщині».

Ярослав цілеспрямований, талановитий, має дуже гарні здібності у сфері музичного мистецтва. Захоплюється грою на сопілці, тому в майбутньому мріє поєднати музичне мистецтво з вивченням народної творчості, звичаїв, традицій. Бере участь в різноманітних Всеукраїнських філологічних, історичних, мистецтвознавчих школах, щоб розширити свій кругозір і мати змогу порівняти обрядовість рідного краю з усіма куточками України. Ярослав наголошує: «У моїй родині з дитинства зверталася значна увага на національно-патріотичне виховання, особливо прививали любов до рідного краю моя бабуся і дідусь, в яких я часто залишався на літніх канікулах. Часто дід брав мене з собою на весілля в селі, і мені завжди цікаво було спостерігати за обрядово-мистецьким дійством, весільною хлібною випічкою. Навчаючись у школі, життя подарувало найкращу можливість випробувати свої сили – я став слухачем Кіровоградської Малої академії наук учнівської молоді. При виборі секції навіть не вагався, відразу зупинився на етнології. Минулого року виборов перемогу у ІІІ етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту НДР учнів-членів МАН з дослідницьким проєктом «Трансформація структурних сегментів весільного обряду Кіровоградщини в ХХ–ХХІ ст.». У цьому році мою увагу привернула саме хлібна випічка у весільному обряді».

– хліб, хлібочок, хлібина круглої форми, основними компонентами були –мука і молоко, особливу увагу приділяли процесу «заквашування», символізував благоденство, добробут, продовження роду, плодючість. Губенко Наталія Іванівна розповідає: «За звичаєм молодий запрошував  старих людей. «Просили батько й мати і я, щоб ви, дідусю, пішли в старости».  Старости приходили  спочатку до нього. Давав  батько їм по чарці, молодому – хлібину, пляшку горілки, рушник, бо голу ж хлібину не можна нести».

– калач – невеликий, круглий пікся для молодого, могли бути подвійні, потрійні, додавали багато цукру, щоб життя було солодким, іноді замінював коровай;

– короваєць у вигляді круглої булочки пікся спеціально для молодої, який вона мала залишити собі;

– пряники випікалися у формі сонця, місяця, заливалися глазур′ю, роздавали дітям, щоб «підсолодити життя молодим»;

– коровай, каравай прямокутної форми пекли для нареченого у чоловічі дні (вівторок або четвер). Перед підготовкою до короваю весільна мати готувала необхідні продукти (яйця, пряжене молоко, дріжджі, якісне борошно), з рецептом детально можна ознайомитися. Скрипник Таїсія Артемівна ділиться: «Прикрашали коровай голубом з голубкою, які символізували подружнє щасливе і вірне життя, а також заквітчували різними травами. натопили ми коровай вирубимо і засунемо коровайчик. Зараз вигорнемо і будемо саджати коровай. Коли коровай витягають із печі мати просить всіх коровайниць вийти з хати. Випікала коровай просить допомоги, щоб принести і покласти на подушки. Несемо, роздивляємося красу».

– хліб, хлібина різної форми, частіше круглої, зустрічається й овальна, випікався частіше в печі з борошна вищого ґатунку, пекли один великий хліб і до 9 маленьких.

– пиріжки з маком для сімейного благополуччя, достатку, пеклися у молодої, роздавали на весіллі;

– коровай, короваї – кругла хлібина, зверху з гострячками, по середині шишка або колоски, а по колу квіти з пелюстками, прикрашали голубами. Прикрашали за ознаками тієї родини, в якій пекли – калиною, листячком, колосочками. Готували коровай у четвер або п′ятницю;

– шишки, прикрашені цукровими трояндами пекли в печі, зубчиків могла бути достатня кількість, головне, щоб шишки були пишними;

– лежень – прямокутний, продовгуватий, зверху багато гострячків. Спочатку із тіста виділяється великий шматок тіста, потім розкачуються тонкі щіпочки, кожен джгутик надрізається;

– калачі – печуть у родинах і молодого, після два залишають нареченим і зв′язують їх червоною стрічкою;

– фігурки наречених – виліплюють із тіста і об′єднують разом одним шматком тіста;

– дивень – довгі палички з тіста, яке перепліталося, потім з’єднувалося в замкнене коло, прикрашали квітками з калини, завезений зі Слобожанщини, де користується значною популярністю. Гричак Надія звернула увагу: «При випіканні дивня загадували, яке буде життя в молодих. Получився? Будуть жити щасливо. Коли в піч ставили, обов’язково приказували: «Світи, жар, у печі ясно, Печись, дивень, красно. Гостям – на велике диво, молодим на щастя».

– борона – продовгувата форма, нагадувала батон, тільки надрізи були іншими, давали з подарунком і словами подяки хрещеним;

– калачики – маленькі булочки з гострячками випікали для дітей;

– коровай і хлібина з гільцем – в готову випічку вставляли молоду вишневу гілку, прикрашену цукерками, монетами, квітками;

– печене гільце – випікали із тіста, обвиваючи його навколо вишневої гілки, потім прикрашали квітками, найчастіше барвінком, різними кольоровими стрічками. Готувати гільце могли тільки молоді дівчата в дівич-вечір.

– хліб – круглий, використовується у всіх обрядах. Л. Артюх цікаво розповідає: «Баба породіллі на руки зливала, а та їй давала гроші й подарок: три хліби, фартух чи матерію, чи на спідницю. На сватання староста з молодим ідуть до молодої з хлібом і горілкою. Якщо його хліб приймають, то згода, хліб розрізають пополам і їдять за столом. Якщо хліб вертають, то отказ – «почепила кабака» (казали). Благословляють молодого і молоду перед тим, як ідуть чи їдуть вінчатися. Мати благословляє хлібом і іконою».

– короваї – круглі за формою, часто пекли декілька, встромляли в них свічки.

– шишки – пекли дуже багато, до 100 штук, невеликої форми, круглі булочки, зверху загострені;

– жемни (молдовська назва на позначення калачів, які випікали і давали в обмін на яйця. Назва побутує в селі Грузьке так, як в цій місцевості проживає багато молдован) – круглі з діркою посередині, плетені у 2 плетіння, зверху викладалася утроє коса з тіста.

– бублики пекли для дітей;

– гуски – фігурна випічка;

– качки – рідко зустрічається фігурна випічка у вигляді пташок;

– колак – коржик, а на ньому порізане зверху тісто;

– лежні – пекли 2: довгі хлібини, зверху посічене тісто зубчиками, і з тіста обручиком підперезане, зверху прикрашене півниками з тіста;

– дівочий пряник обов′язково випікався у дівич вечір і залишався нареченій.