Софія цікавиться історією. Для неї “Історія не просто набір дат та фактів, але й вікно в минуле, яке допомагає розуміти сучасність та формувати майбутнє”. Вона брала участь в ІІІ обласному етапі Всеукраїнської олімпіади з історії (Диплом ІІ ступеня).

Софія взяла участь у конкурсі  есе імені Євгенія Осієвського від Кіровоградської Малої академії наук учнівської молоді.

Поєднавши захоплення історією та філософією Софія представила роботу “Філософський аналіз проявів героїзму в житті Євгенія Осієвського” на секції філософії та здобула Диплом ІІ ступеня на ІІ етапі Конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН.

Софія планує продовжувати своє дослідження біографії та творчості Євгенія Осієвського.

На основі своїх творчих робіт Софія склала біографію героя.

«Хорошою людиною бути важче, ніж героєм. Нею треба бути щодня»

Євгеній Манько народився 14 серпня 1993 року. Мама Жені приділяла значну увагу вихованню сина. Він з дитинства розумів, що бабуся та мама відмовлялися від ласощів, щоб більше було дітям. Тож Женя відповідав тим самим – дбав про маму змалечку, до останніх днів просив не казати мамі, що воює на передовій.

В 12 років Євген написав свою першу статтю “Україна починається з родини” в газету “Західний регіон” та отримав за це перші зароблені кошти. У своїй статті він написав так: «Оце і все, що я хотів розповісти про нашу родину. Ви запитаєте: де ж тут про Україну? А з сім’ї, в якій людина народжується, росте, виховується, і починається Україна».

Женя з дитинства хотів стати вегетаріанцем. Ще зовсім маленьким заявив мамі, що не їстиме м’яса, бо проти вбивства тварин. Вона тоді йому сказала: «Як станеш заробляти, вибиратимеш, а поки їж що даю». Женя таки став вегетаріанцем, але коли вже  навчався в магістратурі. Навіть в армії він не їв ні м’яса, ні риби, тільки кашу, за що і отримав позивний “Веган”.

Навчався Євгеній в Гімназії-інтернаті – школі мистецтв м. Кропивницький (зараз Центральноукраїнський науковий ліцеї-інтернат). Євген був активним учасником учнівського самоврядування гімназії з 9-го класу і до випуску, був Президентом гімназії, заступником президента дитячого самоврядування Кіровоградської області. Також він був єдиним від України представником на зборах Міжнародного Європарламенту дитячого самоврядування в Німеччині, а потім і в Хорватії.

Титульна сторінка Карти особистих напрацювань Депутата V скликання обласного парламенту дітей Манька Євгенія, 2008 рік.

Сторінка депутатського звернення до координаторів, друзів, себе самого, людства.

Переклад: Немає нічого неможливого!

Модель лідера дитячої громади

Суспільні цінності за власним відчуттям

Про себе коротенько

Після закінчення бакалаврату в Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка Євген вступив на магістерську програму «Політологія» Національного університету «Києво-Могилянська академія». Магістратуру закінчив з відзнакою та вступив до аспірантури НаУКМА за спеціальністю «Культурологія».

Під час навчання в аспірантурі працював над дисертацією «Альтернативні соціальні просторовості острова Танна, Республіка Вануату», вивчав місцеву мову. Опублікував кілька наукових статей у відомих фахових журналах. Його запросили на конференцію етнобіологів у 2021 році, де він зібрав матеріал для невеликого дослідження про використання рослини цикас жителями Танни.

У березні 2021 року мав розпочати етнографічну польову експедицію на острові Танна, але через пандемію був змушений відтермінувати поїздку, і у вересні 2022 року взяв академічну відпустку

У грудні 2023 року вийшла стаття із пропозицією внести дивовижні рослини в мейнстрім соціальних наук, зокрема про це написав на своїй сторінці співавтор Марк Бонта.

Юнак вивчав різноманітні релігійні спільноти – кришнаїтів, неоязичників, саєнтологів, писав про них статті для журналу «Спільне». Також писав брав інтерв’ю для сайту «Куншт», науково-популярні статті та кінорецензії для сайту Yabl. Він завжди говорив те, що думав, і тому, побоюючись, що його можуть переслідувати за його статті, змінив прізвище на Осієвський.

Творчість Євгенія Осієвського не обмежується академічними дослідженнями, оскільки він також знайшов багатий антропологічний матеріал поза його академічними дослідженнями. Відомий своєю популяризацією науки у журналістиці писав про кіно та науку. В своїх статтях прагнув кинути виклик основним уявленням читачів про світ, використовуючи приклади з популярної культури для ілюстрації своїх тез. Слід також відзначити роботу Осієвського в галузі аналізу коміксів, його статті публікувалися в «The Comics Journal», в тому числі і інтерв’ю, яке Євгеній провів з художником Олександром Греховим.

Євген був одним з перших, хто почав сортував папір та пластик, поливати вуличні рослини. Він прагнув зробити найменше шкоди планеті  та підтримував рухи по очищенню океану, піклуючись про майбутні покоління.

В гуртожитку Могилянки він не міг навіть знищувати тарганів, казав що не може і не буде.

Женя дуже любив котів. Він підбирав кошенят просто біля електрички та забирав до себе.

24 лютого 2022 р. війна застала Женю в Києві, але він поїхав у Ворзель, до своїх котів, там і зустрів окупацію. Разом з ним в окупації опинилося ще 29 мешканців гуртожитку

Про мужність Євгенія свідчать його слова, які пише про перебування в окупації: “Під артобстрілом можна спати, можна читати, можна заварювати чай”.

Редакторка Соцпорталу Олена Ткаліч вважає, що пережита окупація у Ворзелі стала каталізатором щодо його рішення піти воювати.

Повернувшись до Києва, Євгеній описав свій досвід та опублікував на сайті журналу «Спільне».

Після прибуття в рідне місто, він відразу пішов до військкомату, де йому сказали, що він їм не потрібен, він почав шукати, де може бути корисним. Думав навіть влаштуватися військовим кореспондентом. Поїхав у Київ, взяв інтерв’ю в снайпера.

Ціле літо Женя шукав, як стати корисним своїй державі. А в перших числах листопада повідомив, що вже служить.

ЧИТАЧ, перш ніж жартувати про мою руду (!) бороду, ПАМ’ЯТАЙ: далеко не всі похабні стереотипи засновані на помилкових відомостях.

Євгеній Осієвський опинився на фронті на початку листопада 2022 року, до цього місяць навчався у Великій Британії як медик-стрілець. З кінця січня 2023-го почав виходити на бойові завдання у складі 77-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ під Бахмутом на Донеччині, у середині квітня – у самому місті.

Євген завжди був патріотом і мріяв про щасливу Україну. Коли мама говорила йому, що як він буде добре вчитися, поїде за кордон, Євген відповідав: “Я Україну не покину”. Тож цінності, про які багато людей тільки говорять – він жив, керуючись ними, обирав те, що правильно, а не те, що зручно. Як згадують його друзі, Женя йшов за тим, що його цікавило, а не за стабільністю і статусністю. Наприклад, в армії він відмовився  від офіцерського звання, бо був проти ієрархії.

Перебуваючи у війську, він  до останнього дня не втрачав почуття гумору. Колега по Могилянці пише: “Впевнений, що Женя при зустрічі зі смертю дотепно глузував з неї. Можливо, вона й сама пошкодувала, що прийшла. Євгеній любив чорний гумор так само як і гумор всіх інших кольорів та відтінків”.

Джо Маккалок, співавтор журналу Comics Journal, згадує: “Одного разу він (Євгеній) пожартував зі мною, що збирається привезти з собою комікси, куди б він не пішов.

Євгеній писав на своїй сторінці через місяць перебування у війську: “З гостро необхідних бійцю речей не вистачає лише коміксів Херрімана та Тайо Мацумото”.

Женя шуткував з приводу своєї рудої бороди, щодо фотографій з курсу молодого бійця, дискомфорту перебування в окопах.

Головний редактор Gwara Media Олена Мигашко згадує: “Та все ж воєнні дні не завадили йому думати про найулюбленіші речі та бути тим, ким він є. Він поділився фотографіями читання роману Томаса Пінчона десь у багнюці, отримуюи задоволення від сміливих і бездоганних описів автора”.

Перебуваючи на фронті продовжував писати і працювати. Але про свій досвід на війні не хотів писати. Військова служба – це було не його покликання, тому й не вів нотаток.

Останню публікацію Євгеній  підготував у перервах між бойовими виходами. Це було його інтерв’ю із британським генетиком Адамом Радерфордом, де йшлося про те, що таке спадковість, чому шкільна генетика застаріла і чи існує «ген козацтва» або «ген свободи».

«Женя сфотографував 54 сторінки розшифровки в блокноті від руки, переклав свою статтю та додав чіткі інструкції до публікації. “Чіткі інструкції, щоб ніхто не порушив жодного слова – це про Женю. Він загинув через пʼять днів після того, як ми опублікували те інтервʼю», – написала Олеся Павлишин після його смерті. (посилання)

Побратим Володимир Хенгістов називає Євгенія чудовим інтелектуалом, упертим бійцем, безкомпромісним антиавторитарієм. “Женя став воїном, щоб захистити від тисяч оскаженілих упирів людей, яких любив, та одвічні цінності, в які вірив — й пройшов цей шлях без остраху і до кінця”.

Олена Мигашко редакторка Gwara Media пише: “Коли з командою подорожуємо за кордон, ми зустрічаємо там якихось росіян in exile, які вічно бідкаються, що «у їхньої країни немає майбутнього». Його немає, тому що ви не готові за нього вмирати. Женя був готовий”.

Перед виїздом на останнє бойове Євген завдання сказав: “Не хочеться помирати, особливо зараз, коли все цвіте.” Побратим Сергій Слободян згадує Євгена так: “З Україною в серці жив, за неї і загинув. На прохання залишити війну “простішим”, таким, як ми, а самому розвивати науку, адже таку світлу і вчену голову треба берегти для розвитку країни, сказав: “Ти хочеш мене цим образити. Якщо не ми,  то хто…”.

Вже мабуть стала крилатою фраза, яку цитують, ті хто знав Євгенія, та сторонні люди, які натикаються на неї в Інтернеті. Це була його відповідь на закиди людей, які дорікали йому, що його місце не на війні, що він би міг зробити набагато більше, перебуваючи в іншому місті: “Не сумніваюсь, що коли кажуть “таким як ти не місце на війні” чи “нехай воюють інші” мають на думці комплімент, може навіть вираз підтримки. Така підтримка мені не треба. У ній за самозрозуміле береться що писання текстів чи програм чи зловживання словом “дискурс” чи чим там ще займаються “такі як я” це вищий,  елітніший (термін з царини сільського господарства) вид діяльності ніж “просто” піти захищати свою сім’ю і місто, “всього лиш” залишитись по лікоть без руки, “тільки” стати рудою піною на гусеницях ворожого танка. Люди не діляться на сорти й породи. Люди тут діляться серветками, хлібом, набоями, водою, енергією для телефонів, рукавичками, шкарпетками, теплом тіл. Я називаю цих людей побратимами ”.

Матеріали підготовані ученицею Комунального закладу “Центральноукраїнський науковий ліцей-інтернат Кіровоградської обласної ради” Боднарчук Софією.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1. Євгеній Осієвський. Сторінка Facebook. URL: https://www.facebook.com/evgeniy.osievskyi
2. Осієвський Євгеній Євгенович. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Осієвський_Євгеній_Євгенович
3. Осієвський Є. Шість кішок, тридцять людей і чотири міни. Два тижні в окупації під Києвом. Суспільне. 21.03.2022. URL: https://commons.com.ua/uk/dva-tizhni-v-okupaciyi-pid-kiyevom/
4. Осієвський Є. «Гену релігійності, алкоголізму чи свободолюбства не існує». Інтерв’ю з генетиком Адамом Радерфордом. Куншт. 17 травня 2023. URL: https://kunsht.com.ua/articles/henu-relihiynosti-alkoholizmu-chy-svobodoliubstva-ne-isnuye-interviu-z-henetykom-adamom-raderfordom
5. Осієвський Є. Коли вбиваєш через приціл, відчуваєш лише віддачу від прикладу: Інтерв’ю зі снайпером ЗСУ. Bird in Flight, 11 липня 2022 р. URL: https://birdinflight.com/nathnennya-2/dosvid/20220711-snajper-zsu-interview.html
6. Кобко В. Записував інтерв’ю у перервах між боями: згадаймо журналіста Євгенія Осієвського, який загинув під Бахмутом. Вільне Радіо. 30-05-2023. URL: https://freeradio.com.ua/zapysuvav-interv-iu-u-perervakh-mizh-boiamy-zhadaimo-zhurnalista-ievheniia-osiievskoho-iakyi-zahynuv-pid-bakhmutom/
7. Ковальчук Я. Він загинув. А міг би бути видатним ученим… 20 серпня 2023. Кропивницький. Час – Time. URL: http://chas-time.com.ua/liudyna/vin-zaginuv-a-mig-bi-buti-vidatnim-uchenim.html
8. Кочерга Л. Перемога буде, але без Жені вона буде не такою. Пам’яті захисника Євгенія Осієвського. Точка доступу. 17 липня 2023. URL: https://dostyp.com.ua/novini/peremoga-bude-ale-bez-zheni-vona-bude-ne-takoyu-pamyati-zahisnika-yevgeniya-osiyevskogo/
9. Крупський В. Хорошою людиною бути важче, ніж героєм. Нею треба бути щодня. “Україна-Центр”. Процитовано 14 червня 2023. URL: http://uc.kr.ua/2023/06/12/horoshoyu-lyudynoyu-buty-vazhche-nizh-geroyem-neyu-treba-buty-shhodnya/
10. Навічно в пам’яті. Сайт Комунального закладу “Центральноукраїнський науковий ліцей-інтернат Кіровоградської обласної ради”. 28-05-2023. URL: https://portal.prolisok.org/shkilne-zhittya/5707-navichno-v-pamiati.html
11. Під Бахмутом загинув могилянець Євгеній Осієвський. Сайт Національного університету «Києво-Могилянська академія». 29 травня 2023. URL: https://www.ukma.edu.ua/index.php/news/5265-pid-bakhmutom-zahynuv-mohylianets-yevhenii-osiievskyi
12. Ткаліч О. Як місто відроджується крізь біль та вшановує загиблих. Репортаж із Бучі. Соцпортал, 24.09.2023. URL: https://socportal.info/ua/news/reportazh-z-buchi/?fbclid=IwAR04ueYw8-oLqk2wTwk6tiKSlYIJYowCF4J_vcKdLpag1LTJMWPNuizL7dE
13. Фещенко А. Хвилина мовчання: згадаймо журналіста Євгенія Осієвського. Главком. 2 червня, 2023. URL: https://glavcom.ua/country/society/khvilina-movchannja-zhadajmo-zhurnalista-jevhenija-osijevskoho-931572.html.
14. McCulloch, Joe Evheny Osievsky. The Comics Journal, 30 травня 2023. URL: https://www.tcj.com/evheny-osievsky/
15. Myhashko О. The glass we didn’t raise. 31 May 2023. URL: https://www.eurozine.com/the-glass-we-didnt-raise/
16. 60 журналістів забрала російська агресія. 33-й Новини. 30.05.2023. URL: https://33kanal.com/news/215668.html